Попередження відмов від немовлят
Світлана
Світлана народилася в багатодітній родині в одному з сіл Київщини. Вона була третьою з п’яти дітей. Сім’я жила вкрай бідно, батьки зловживали алкоголем. Проте дівчина протистояла згубним звичкам: пішла працювати після дев’ятого класу дояркою. Вона змалечку звикла доглядати братів та сестричок, вміла куховарити.
Коли вона дізналася, що завагітніла, нікому було з нею розділити цю радісну звістку: батько дитини відмовився їй допомагати.
— Він цю дитину не визнавав, — розповідає Світлана. Батько дитини наполягав на аборті, в його плани не входило будувати сімейні стосунки. В тім, Світлана усвідомлювала, що це, можливо, шанс в житті — вона зберегла дитину.
— Я мала вибір, але не бажала перервати вагітність, мені було вже 28 років.
В пошуках роботи дівчина направилася до м. Києва, де влаштувалася на кондитерську фабрику, що давало їй можливість винаймати житло.
Коли народила доньку, з втратою роботи, вона вже не мала стабільного джерела доходу і вирішила повернутися в батьківську хату, проте проживати там з дитиною було нестерпно, цього не дозволяли ні житлові, ні санітарно-гігієнічні умови. Житло було в аварійному становищі. Єдиним виходом для Світлани було на той час — залишити дитину в інтернаті до того часу, поки не налагодиться її житлова проблема.
Спеціалісти знають, що не всі матері підписують повну відмову від дитини, деякі — лише тимчасову, але за дитиною повертається далеко не кожна.
Світлані порадили звернутися до районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, аби хоч якось знайти вихід із ситуації Тут їй розповіли про існування Центру матері і дитини у Фастові .
Крок за кроком її життя почало змінюватися. В Центрі матері та дитини, Світлана навчилася правильно доглядати за дитиною, познайомилася з іншими дівчатами, зрозуміла, що вона не сама. Крім того, більшість дівчат були молодші за неї та часто-густо — випускницями інтернат них закладів. Тому любов Світлани до куховаріння була якраз до речі. Зараз дівчата знають, що Світлана може і голубці зробити, і борщ зварити, і пиріжки, ще й інших навчить.
Працівники Центру щодня проводили з Світланою реабілітаційну роботу. Щодня відбувалися розмови з соціальним працівником і психологом, які намагалися зрозуміти глибинні причини проблеми, намагалися знайти правильний підхід до Світлани, до її родичів, а далі — до вирішення ситуації. Світлану соціальні робітники вважають «перспективною клієнткою». Вона якраз з тих мам, яким потрібно «дати поштовх, згодом вони справляться самі».
Сама ж Світлана вела повноцінне життя молодої мами: у визначений час вона водила свою дитину в поліклініку на щеплення та медичні огляди, здійснювала прогулянки, готувала та прибирала.
— Однорічній Владі понад усе подобається книжки «читати», розривати журнали. Я їй книжок накупувала з звіренятами. Ось вона їх і проглядає. Її тут називають «поросятком» — вона ж повненька, маленька, ось погляньте, які у неї щічки! Вона така компанійська, коли до нас приїжджають до центру, то кажуть, що в нас всі діти «циганські» — не бояться нікого, не такі як домашні, більше спілкуються.
Директор Представництва «Кожній дитині» в Україні Володимир Кузьмінський:
— Робота «Центрів матері і дитини» дає реальну можливість попередити відмови від дітей на самому першому етапі. Це суттєво впливає на кількість дітей, які поповнюють лави «соціальних сиріт» у будинках дитини та отримують травму інституціоналізації у самому ранньому віці. ПБО «Кожній дитині» в Україні відкрило 2006 року Центр «Батьки та дитина разом» в м. Чернігові, де дотепер перебували під соціальним супроводом. Випускниці закладу зараз живуть разом із своїми дітьми, семеро з них оформили офіційний шлюб, більшість живе з чоловіками, деякі наші колишні клієнтки зробили відчутні успіхи в кар’єрі. Представництво благодійної організації «Кожній дитині» в Україні надає постійну допомогу у розробці методики і навчанні спеціалістів з питань попередження ранніх відмов від дітей.
